Одного за 1000! Повчальна історія “зрадофілам”

Вітаю усіх з тим, що сьогодні всі побачили — Україна точно “НЕ РОСІЯ”… Але стає вже “трішечки ІЗРАЇЛЕМ”!!!!

Але я зовсім не про “5-ту графу” деяких можновладців!.. Я про НАС усіх….

А УСІ нормальні люди сьогодні радіють поверненню наших московських бранців. СПРАВЖНІХ ГЕРОЇВ (підкреслюю!) — стійких політв’язнів Кремля і наших військових моряків, які не зрадили присязі…

Але ж і тут лунають закиди про “нерівноцінність” обміну! Про Цемаха… Хтось навіть сичить про “зраду”…

Тож, нагадаю не дуже давню історію, яка для більшості пройшла колись повз вуха українців, бо здавалося що мир в Україні буде завжди, що то справи далекі, і до того ж у вічно воюючих з арабами євреїв… Історію теж неоднозначну, але дуууже повчальну. 

ОДНОГО ЗА ТИСЯЧУ!

Рано вранці 25-го червня 2006 року в районі кібуца Керем Шалом під час диверсійного рейду палестинських бойовиків був знищений екіпаж танку “Меркава”, який порушивши вимоги бойового статуту банально “проспав” напад… Їх застали зненацька.

За правилами, на світанку екіпаж повинен був зайняти свої пости, але в реальності не спав тільки командир танку, лейтенант Ханан Барак, який сидів у вежі після обо’язкового ранкового сеансу зв’язку з начальством.

Уродженець Магадану сержант Павло Слуцкер, зв’язківець екіпажу, спав на місці мехвода. Сам механік, капрал Рої Амітай, спав на місці Слуцкера.

Навідник, капрал Гілад Шаліт, задрімав на своєму місці біля гармати.

Палестинці майже впритул випустили з гранатомета по танку кумулятивний снаряд, який, прошив наскрізь броню, але не наніс смертельного враження нікому з екіпажу.

Але через задимлення і(або) контузію НАВІТЬ не взявши (!) особистої стрілецької зброї лейтенант Ханан і сержант Слуцкер покинули машину через баштовий люк і порадили зробити те ж саме іншим.

НЕ ДИВНО, ЩО ОДРАЗУ ПІСЛЯ ВИХОДУ З МАШИНИ ЇХ РОЗСТРІЛЯЛИ ПАЛЕСТИНЦІ! (((

Всередині залишилися поранені механік-водій та стрілок.

За однією версією, капрал Шаліт був до цього моменту неушкоджений, за іншою – у нього була зламана рука і була сильна контузія.

Двоє палестинців підійшли до танку і закинули всередину машини через відкритий люк кілька ручних гранат.

Завдяки бронежилету, що висів на сидінні, протиосколковому фартуху і величезному везінню Шаліт отримав лише кілька невеликих шматочків каміння, в той час як капрал Амітай знепритомнів від поранень.

Знаходячись в шоковому стані Гілад теж вирішив покинути бойову машину, в якій вже було неможливо дихати.

Він міг вилізти через кормовий люк і, скориставшись задимленням як укриттям, сховатися під танком, але вирішив покинути танк через командирський люк в башті.

Варто було йому висунутися, як він побачив одного з палестинців, який забирався на танк. Все, що в такій ситуації зміг зробити розгублений і приголомшений капрал Шаліт – підняти руки і закричати: «Не стріляйте!»…

…………………………………………………

Додому Гілад Шаліт повернувся тільки в кінці 2011 року, коли його обміняли на 1027 палестинських ув’язнених, включаючи безліч відомих і дуже небезпечних бойовиків і польових командирів….

Влад Брова (за матеріалами з відкритих джерел інтернету)